Облікова політика — це внутрішній документ підприємства, який допомагає впорядкувати й убезпечити роботу бухгалтерії. Чому цей документ такий важливий для підприємства, коли можна вносити зміни до нього та на що звернути увагу на початку року — підкаже наш експерт
Облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, що використовує підприємство для ведення бухобліку, складання та подання фінзвітності (ст. 1 Закону про бухоблік).
Для дотримання принципу послідовності, підприємство має постійно, із року в рік, застосовувати обрану облікову політику (ст. 4 Закону про бухоблік).
Облікова політика підприємства має базуватися на чинних законах, бухгалтерських стандартах, методрекомендаціях, іншій бухнормативці та рішеннях керівництва підприємства, якщо бухнормативка передбачає більше ніж один варіант обліку.
Якщо чинна бухнормативка не передбачає правил обліку для окремих операцій, підприємство має право самостійно прописати ці правила чи методики та зафіксувати їх в обліковій політиці.
При цьому норми облікової політики не можуть підміняти чи скасовувати обов’язкові правила обліку, що їх передбачають закони, НП(С)БО, МСФЗ чи інша бухнормативка.
Коли вносити зміни
НП(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» дозволяє змінювати облікову політику в трьох випадках:
1) змінилися статутні вимоги;
2) змінилися вимоги органу, який затверджує НП(С)БО (тобто, коли Мінфін вніс зміни до нацстандартів);
3) зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінзвітності підприємства (п. 9 НП(С)БО 6).
Зміни до облікової політики можете вносити як на початку року, так і в будь-який момент протягом року
Отже, зміни в обліковій політиці можуть бути пов’язані з новими або оновленими вимогами бухстандартів. У 2021 році Мінфін не вносив до нацстандартів глобальних змін, тому вносити зміни до облікової політики на цій підставі не потрібно.
Також підприємство може змінити облікову політику самостійно, але лише якщо це дасть змогу більш достовірного відображати події або операції в обліку та звітності.
Добровільно підприємство може змінити облікову політику в будь-який момент протягом року. Але пункт 3.2 Методрекомендацій № 635 радить робити це з початку року. Тож саме час переглянути свою облікову політику та за потреби внести в неї корективи.
Як відображати зміни
Облікову політику варто застосовувати до подій та операцій з моменту їх виникнення, за винятком випадків, що передбачає пункт 13 НП(С)БО 6 (п. 11 НП(С)БО 6). За загальним правилом, підприємство має застосовувати зміни в обліковій політиці ретроспективно. Тобто так, ніби нову облікову політику підприємство застосовувало завжди.
Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів варто відображати у звітності шляхом:
- коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;
- повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів (п. 12 НП(С)БО 6).
Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики (п. 13 НП(С)БО 6).
Якщо підприємство починає застосовувати нову облікову політику до операцій, інших подій або умов, що відрізняються за сутністю від тих, що відбувалися раніше, або які не відбувалися раніше чи були несуттєвими, то такі випадки не є змінами облікової політики (п. 10 НП(С)БО 6). В такій ситуації йдеться про доповнення, а не зміну облікової політики. Внесення таких доповнень до документа про облікову політику відображайте перспективно.
Зміни до облікової політики вносьте на підставі окремо оформленого розпорядчого документа, скажімо, наказу. Якщо вносите багато змін або зміни суттєві та значущі, ліпше викласти наказ про облікову політику в новій редакцій.
Інформацію про внесення змін також варто розкрити в примітках до фінансової звітності. А саме, розкрити:
- причини та суть змін;
- суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірно визначити;
- факт повторного надання порівняльної інформації у фінзвітах або недоцільність її переліку (п. 22 НП(С)БО 6).
Якщо не вносите жодних змін до облікової політики, щороку перезатверджувати її не потрібно.
На що звернути увагу на початку року
Маємо для вас декілька порад, як розробити та оновити облікову політику підприємства та на які моменти звернути увагу в новому обліковому році, щоб вчасно внести до неї зміни.
Розробіть власну облікову політику.
На практиці чимало підприємств грішать тим, що використовують «запозичену» облікову політику або шаблонний документ з інтернету. Це не найкраща ідея.
Чужа облікова політика не лише не принесе зиску, а й може нашкодити підприємству. Чому? Тому що вона може містити застарілі норми, які більше не відповідають чинним НП(С)БО або МСФЗ. Або взагалі передбачати правила та методики, яких підприємство не використовує та не дотримується на практиці. Найгірше, до чого можуть призвести такі огріхи в обліковій політиці, так це до того, що під час перевірки податківці використають їх проти підприємства. Тому маємо ще одну пораду.
Перегляньте свою облікову політику. Перевірте, чи не містить вона норм, які суперечать правилам, процедурам і методам, які підприємство застосовує на практиці. Податківці не втратять шансу використати такі суперечності під час перевірки та викрутити їх так, щоб донарахувати підприємству податкові зобов’язання.
Яскравий приклад — постанова Харківського апеляційного адмінсуду від 13.12.2016 у справі № 816/1329/16. В обліковій політиці підприємство передбачило, що собівартість придбаних і реалізованих товарів з-поміж іншого включає «витрати на послуги залізниці під час перевезення товарів залізничним транспортом». На практиці ж підприємство відображало витрати на доставку товару покупцеві в складі витрат на збут на рахунку 93 «Витрати на збут».
Податківці намагалися «зняти» витрати на рахунку 93, в т. ч. посилаючись на норми облікової політики.
Облікова політика не повинна суперечити правилам і методикам, що застосовуєте на практиці
У цій справі суд підтримав підприємство. Аргументами на користь підприємства стали норми НП(С)БО 16 «Витрати» та Інструкції № 291. Вони передбачають, що на рахунку 93 обліковують і накопичують витрати, пов’язані з реалізацією продукції, товарів, послуг, зокрема витрати на транспортування продукції, товарів, згідно з умовами договору.
Ще один приклад — рішення окружного адмінсуду від 27.01.2021 у справі № 826/7646/17. Під час перевірки податківці виявили, що в обліковій політиці підприємство зафіксувало: «амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів може здійснюватися прямолінійним методом». Тоді як на практиці воно застосовувало різні методиамортизації.
На думку ДПС, застосування інших методів, аніж прямолінійного, суперечить принципам облікової політики, тому підприємство неправомірно завищило суму зносу за період, що перевіряють.
У цьому випадку суд став на бік податківців і не скасував їх податкове повідомлення-рішення в цій частині.
Приберіть із облікової політики одноваріантні методи оцінки.
Якщо облікова політика містить одноваріантні методи оцінки, це не зашкодить підприємству. Проте, щоб облікова політика була зручною в користуванні, не навантажуйте її зайвими загальнообов’язковими нормами.
В обліковій політиці варто зазначати лише ті принципи, методи та процедури, які підприємство використовує для ведення бухобліку, складання і подання фінзвітності та щодо яких бухнормативка передбачає більше ніж один варіант обліку. Фіксуйте в документі про облікову політику той варіант обліку, який обрало підприємство.
Детальний опис важливих облікових процесів наводьте в додаткових положеннях та інструкціях.
Підприємство може застосувати комбінований підхід до складання облікової політики. Це означає, що в самій обліковій політиці воно розкриває базові та ключові питання обліку та складання фінзвітності, а більш детальний опис конкретних подій та операцій розписує в інших додаткових інструкціях, наказах чи положеннях.
Скажімо, підприємство може розробити окремі положення про облік та списання пального, мобільний зв’язок, відрядження, облік спеціалізованого одягу, використання автомобільного транспорту, маркетингову політику тощо.
За потреби перегляньте на початку року облікові оцінки.
Підприємства часто включають до документа про облікову політику питання, які стосуються сфери облікових оцінок. Це не помилка, але бухгалтер має розрізняти поняття облікової політики та облікової оцінки. Адже, якщо змінюєте облікову оцінку, не потрібно робити ретроспективного перерахунку, таку зміну варто відображати перспективно.
Під обліковою оцінкою розуміють попередню оцінку, яку застосовує підприємство з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами. (п. 3 НП(С)БО 6).
Облікову оцінку можете переглядати у двох випадках:
1) змінилися обставини, на яких базувалася ця оцінка;
2) отримали додаткову інформацію (п. 6 П(С)БО 6).
Приклади облікової оцінки, яку за потреби варто переглянути на початку року:
- строк корисного використання об’єктів та їх ліквідаційна вартість;
- метод амортизації об’єктів;
- вартісний критерій об’єктів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;
- критерії суттєвості за окремими об’єктами обліку тощо.
Наслідки зміни облікових оцінок слід включати до тієї ж статті Звіту про фінансові результати, що раніше використовували для відображення доходів і витрат, які пов’язані з об’єктом такої оцінки (п. 7 НП(С)БО 6).
Якщо не можете розрізнити, що саме відбулося — зміна облікової політики чи зміна облікової оцінки, розглядайте та відображайте таку зміну як зміну облікової оцінки. Дозвіл на це дає пункт 14 НП(С)БО 6.
Посилання: https://egolovbuh.mcfr.ua/947567
