Фахівці Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради розповіли про плюси та мінуси звільнення за угодою сторін та за власним бажанням.
Роботодавці часто пропонують написати заяву «за угодою сторін», аргументуючи це тим, що «так швидше та без зайвої бюрократії». Але чи дійсно цей варіант є безпечним для працівника?
Не обов’язково. Вибір між звільненням «за угодою сторін» та «за власним бажанням» має різні правові наслідки, які варто враховувати перед поданням заяви.
Звільнення за угодою сторін(п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю (КЗпП)).
Таке звільнення можливе лише тоді, коли працівник і роботодавець досягли взаємної згоди щодо припинення трудових відносин.
Основні переваги:
- дату звільнення сторони визначають за домовленістю;
- не потрібно дотримуватися двотижневого строку попередження;
- процедура зручна, якщо обидві сторони погоджуються на припинення трудового договору.
Однак є важлива особливість, про яку знають не всі.
Якщо працівник і роботодавець вже домовилися про звільнення за угодою сторін та визначили дату припинення трудових відносин, працівник не може самостійно скасувати таку домовленість. Змінити рішення можливо лише за згодою обох сторін.
Такий підхід неодноразово підтримував Верховний Суд. Зокрема, відповідна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 6-1269цс16 та застосовується у подальшій судовій практиці.
Саме тому у судовій практиці є чимало випадків, коли працівникам відмовляють у поновленні на роботі, якщо після досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін вони змінили своє рішення.
Звільнення за власним бажанням(ст. 38 КЗпП).
За загальним правилом працівник має письмово попередити роботодавця про звільнення не пізніше ніж за два тижні.
Однак ця підстава має важливі гарантії для працівника.
Якщо до дати звільнення працівник передумав і продовжує працювати, роботодавець, як правило, не має права звільнити його на підставі раніше поданої заяви, крім випадку, коли на його місце вже запрошено працівника, якому відповідно до законодавства не можна відмовити в укладенні трудового договору (ч. 2 ст. 38 КЗпП).
Крім того, у передбачених законом випадках працівник може вимагати звільнення у строк, зазначений у заяві, без відпрацювання двох тижнів.
Зокрема, це можливо у разі:
- переїзду на нове місце проживання;
- вступу до закладу освіти;
- неможливості проживання у певній місцевості за медичним висновком;
- необхідності догляду за дитиною або хворим членом сім’ї;
- виходу на пенсію;
- порушення роботодавцем трудового законодавства чи умов договору;
- інших випадків, визначених ст. 38 КЗпП.
Позиція судів
Судова практика виходить із таких принципів:
- звільнення за угодою сторін ґрунтується на взаємній домовленості працівника і роботодавця;
- така домовленість не може бути скасована лише за бажанням однієї сторони;
- для її анулювання необхідна згода обох учасників трудових відносин.
Висновок
Не існує єдиної «кращої» підстави для звільнення – усе залежить від конкретної ситуації.
Якщо працівнику важливо припинити трудові відносини у визначену дату без двотижневого строку попередження, може підійти звільнення за угодою сторін.
Якщо ж працівник хоче зберегти можливість змінити своє рішення до моменту звільнення або скористатися додатковими гарантіями, передбаченими законом, варто розглянути звільнення за власним бажанням.
Перед тим як підписувати заяву про звільнення, важливо оцінити не лише швидкість оформлення, а й можливі правові наслідки обраного варіанта.
Посилання: https://medoc.ua/blog/zvilnennja-za-vlasnim-bazhannjam-chi-za-zgodoju-storin-shho-krashhe-
