У разі якщо база нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ визначається як добуток розміру такої мінімальної заробітної плати та ставки єдиного внеску. Це визначено абз. другим ч. п’ятої ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі – Закон № 2464).
Водночас зазначене правило не застосовується у випадках, визначених абз. третім та четвертим ч. п’ятої ст. 8 Закону № 2464. Зокрема, при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам за джерелом не за основним місцем роботи ставка ЄСВ застосовується до фактично визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. Аналогічний порядок передбачено для працівників, які виконують роботу на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом.
Питання встановлення та виплати заробітної плати регулюється Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі – Закон № 108).
Так, відповідно до ст. 3 Закону № 108 мінімальна заробітна плата є встановленим законом мінімальним розміром оплати праці за виконану працівником місячну або годинну норму праці та встановлюється одночасно у місячному і погодинному розмірах.
Нагадаємо, мінімальна заробітна плата у 2026 році становить – 8647 грн.
Важливо!Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну або годинну норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати (ст. 3-1 Закону № 108).
Отже, якщо працівник повністю виконав установлену для нього місячну норму праці, роботодавець зобов’язаний забезпечити нарахування заробітної плати не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Разом з тим ст. 56 Кодексу законів про працю України передбачено можливість встановлення за угодою між працівником і роботодавцем неповного робочого дня або неповного робочого тижня як під час прийняття на роботу, так і в подальшому.
У разі роботи на умовах неповного робочого часу оплата праці здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Таким чином, роботодавець має право нарахувати працівникові, який працює неповний робочий час, заробітну плату в розмірі, меншому за мінімальну заробітну плату, за умови що її розмір відповідає частині мінімальної заробітної плати, пропорційній фактично відпрацьованому часу.
При цьому зазначені особливості визначення заробітної плати не змінюють загального правила щодо визначення бази нарахування ЄСВ. Якщо працівник, який працює за основним місцем роботи, має базу нарахування ЄСВ, що є меншою за розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець визначає суму такого внеску виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховано заробітну плату (дохід), незалежно від того, працював працівник повний чи неповний робочий час.
Про це нагадали податківці ДПС в Івано-Франківській області.
Детальніше: https://medoc.ua/blog/porjadok-narahuvannja-sv-u-razi-zarobitno-plati-nizhche-minimalno-
