Право на відпочинок належить до основних соціальних прав людини та гарантоване ст. 45 Конституції України. Одним із способів його реалізації є надання працівникам щорічних оплачуваних відпусток, а також інших видів відпусток, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустку мають усі працівники, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузі, а також особи, які працюють за трудовим договором у фізичних осіб. Ця гарантія поширюється як на громадян України, так і на іноземців та осіб без громадянства.
Коли працівник набуває права на щорічну відпустку?
Як правило, у перший рік роботи право на щорічну основну відпустку повної тривалості виникає після шести місяців безперервної роботи на одному підприємстві.
Разом із тим закон передбачає низку винятків. До завершення шестимісячного строку відпустка повної тривалості може бути надана, зокрема:
- жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
- жінкам, які виховують двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
- особам з інвалідністю;
- працівникам, яким не виповнилося 18 років;
- чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
- особам, які після проходження військової або альтернативної служби були працевлаштовані протягом трьох місяців після звільнення;
- сумісникам;
- працівникам, які поєднують роботу з навчанням і бажають приєднати відпустку до періоду складання іспитів;
- працівникам, які мають путівку на санаторно-курортне лікування;
- батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
- іншим категоріям працівників, визначеним законодавством, колективним або трудовим договором.
Тривалість щорічної відпустки
Загальна мінімальна тривалість щорічної основної відпустки становить 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік.
Для окремих категорій працівників передбачена відпустка більшої тривалості. Зокрема:
- педагогічним і науково-педагогічним працівникам – до 56 календарних днів;
- державним службовцям – 30 календарних днів;
- особам з інвалідністю І та ІІ груп – 30 календарних днів;
- особам з інвалідністю ІІІ групи – 26 календарних днів;
- працівникам віком до 18 років – 31 календарний день.
Сезонні та тимчасові працівники отримують щорічну відпустку пропорційно фактично відпрацьованому часу.
Окрім основної відпустки, законодавство передбачає можливість надання додаткових щорічних відпусток, зокрема за роботу в шкідливих або важких умовах праці, за особливий характер роботи чи з інших підстав, визначених законом.
Зверніть увагу! Загальна тривалість щорічної основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників підземних гірничих робіт – 69 календарних днів.
Порядок надання щорічної відпустки
Черговість надання щорічних відпусток визначається графіком, який затверджує роботодавець із урахуванням інтересів працівників та потреб виробництва.
Про дату початку відпустки працівник має бути письмово повідомлений не пізніше ніж за два тижні до її початку.
За згодою сторін відпустка може бути поділена на частини. Водночас одна її безперервна частина повинна тривати не менше 14 календарних днів.
Особливості відпусток під час воєнного стану
Під час дії воєнного стану порядок надання відпусток регулюється Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з урахуванням правових позицій Конституційного Суду України.
У цей період роботодавець може обмежити тривалість щорічної оплачуваної відпустки 24 календарними днями. Якщо працівник має право на відпустку більшої тривалості, невикористані дні переносяться на період після припинення або скасування воєнного стану.
Водночас за працівниками віком до 18 років та особами з інвалідністю зберігається право на мінімальну тривалість щорічної оплачуваної відпустки, установлену законом для відповідної категорії.
Також роботодавець має право відмовити у наданні відпустки працівникам, залученим до роботи на об’єктах критичної інфраструктури, підприємствах оборонного сектору або до виконання мобілізаційних завдань. Винятком є відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустка для догляду за дитиною до трьох років, надання яких є обов’язковим.
На прохання працівника роботодавець може надати відпустку без збереження заробітної плати на строк, погоджений сторонами.
Працівникам, які виїхали за кордон або мають статус внутрішньо переміщених осіб, така відпустка надається в обов’язковому порядку на строк, зазначений у заяві, але не більше ніж на 90 календарних днів.
Крім того, за сімейними обставинами або з інших поважних причин працівнику може бути надана відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів на рік за взаємною згодою сторін.
Гарантії реалізації права на відпустку
Надання щорічної відпустки є не правом, а обов’язком роботодавця. У звичайних умовах законодавство забороняє не надавати працівникові щорічну відпустку повної тривалості протягом двох років поспіль.
Однак під час воєнного стану ця норма тимчасово не застосовується, що дозволяє роботодавцям переносити частину відпусток з урахуванням потреб роботи та вимог законодавства воєнного часу.
Таке роз’яснення надано Мін’юстом.
Посилання: https://medoc.ua/blog/pravo-na-vidpustku-pid-chas-vijni-rozjasnennja-vid-minjustu-
