Нещасний випадок на виробництві — це не лише питання безпеки праці, а й питання соціального захисту працівника.
Проте навколо таких випадків існує чимало міфів, які можуть коштувати працівникам належних страхових виплат, а роботодавцям – адміністративної чи навіть кримінальної відповідальності.
Розберемо найпоширеніші з них.
Міф 1. Якщо працівник порушив правила охорони праці, він автоматично втрачає право на страхові виплати.
Насправді: ні.
Жодна норма Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не передбачає автоматичної відмови у страхових виплатах лише через те, що працівник допустив порушення вимог охорони праці.
Більше того, відповідно до п. 33 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 17.04.2019 р. №337 (далі – Порядок № 337), комісія зобов’язана, а не має право:
- з’ясувати всі обставини події;
- встановити причини нещасного випадку;
- визначити, чи пов’язаний він із виробництвом;
- встановити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці;
- перевірити відповідність умов праці вимогам законодавства.
Тобто комісія досліджує поведінку усіх учасників події, а не лише потерпілого.
Нерідко під час розслідування встановлюється, що причиною травми стали відсутність належного навчання, несправне обладнання, незабезпечення засобами індивідуального захисту або неналежна організація робіт.
Міф 2. Якщо травма легка, її можна не розслідувати.
Насправді: це грубе порушення законодавства.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний організувати розслідування та вести облік нещасних випадків.
Порядок проведення такого розслідування визначено Порядком №337, який не містить винятків, що дозволяли б роботодавцю не проводити розслідування через “незначність” травми.
Навіть якщо працівник продовжив працювати після отримання ушкодження, а згодом його стан здоров’я погіршився, саме матеріали розслідування підтверджуватимуть виробничий характер травми.
Міф 3. Якщо немає свідків, виробничу травму довести неможливо.
Насправді: свідки – це лише один із можливих доказів.
Відповідно до Порядку №337 комісія зобов’язана провести повне та всебічне дослідження всіх матеріалів, що стосуються події.
Зокрема, вона повинна:
- обстежити місце нещасного випадку;
- скласти протокол огляду;
- виконати фотографування (за можливості);
- отримати письмові пояснення потерпілого, роботодавця, посадових осіб та працівників;
- опитати свідків (якщо вони є);
- витребувати медичні документи;
- дослідити документи підприємства;
- за необхідності провести лабораторні дослідження, технічні розрахунки чи експертизи.
Саме тому відсутність очевидців не виключає можливості встановлення виробничого характеру нещасного випадку.
Міф 4. Роботодавець сам вирішує, виробнича це травма чи побутова.
Насправді: Ні.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець лише організовує проведення розслідування.
Натомість п. 33 Порядку №337 прямо покладає на комісію обов’язок:
- з’ясувати обставини події;
- визначити причини;
- встановити, пов’язаний чи не пов’язаний нещасний випадок із виробництвом;
- скласти акт за формою Н-1.
Отже, остаточне рішення приймає саме комісія, а не керівник підприємства одноосібно.
Якщо роботодавець намагається приховати виробничу травму або оформити її як побутову, працівник має право звернутися до тероргану Держпраці або захищати свої права у суді.
Міф 5. Комісія лише оформляє документи.
Насправді: Це далеко не так. Комісія виконує комплекс процесуальних дій.
Вона зобов’язана:
- провести перше засідання комісії;
- провести зустріч із потерпілим або членами його сім’ї;
- обстежити місце події;
- скласти протоколи та необхідні схеми;
- отримати пояснення всіх причетних осіб;
- дослідити документи підприємства;
- за необхідності витребувати медичні висновки;
- визначити вид події та причини її виникнення;
- встановити відповідність умов праці вимогам законодавства;
- визначити осіб, які допустили порушення;
- розробити заходи щодо недопущення аналогічних випадків;
- скласти та підписати акти за формою Н-1.
Таким чином, комісія є колегіальним органом, який не просто оформлює документи, а проводить повне юридичне та фактичне дослідження обставин нещасного випадку.
Окрема думка члена комісії: право, яке не варто ігнорувати
Під час розслідування нещасного випадку не всі члени комісії можуть дійти однакових висновків щодо причин події, наявності порушень чи зв’язку нещасного випадку з виробництвом.
Саме тому Порядок № 337 передбачає механізм висловлення окремої думки.
Відповідно до п. 33 Порядку № 337, якщо член комісії (спеціальної комісії) не погоджується зі змістом розділів 5, 7 або 8 акта за формою Н-1, він зобов’язаний підписати акт, але з відміткою про наявність окремої думки.
При цьому окрема думка:
- викладається письмово;
- повинна містити обґрунтовані пропозиції щодо змісту розділів 5, 7 або 8 акта;
- додається до акта за формою Н-1;
- є невід’ємною частиною цього акта.
Важливо, що Порядок № 337 не передбачає можливості відмовитися від підписання акта лише через незгоду з його змістом. Якщо член комісії має іншу позицію, він повинен належним чином оформити окрему думку. Такий механізм забезпечує повноту та об’єктивність розслідування, дозволяє зафіксувати альтернативну правову або фактичну оцінку обставин справи та може мати істотне значення під час подальшого адміністративного чи судового оскарження результатів розслідування.
Це важлива гарантія об’єктивності розслідування, яка дозволяє зафіксувати незгоду члена комісії та може мати суттєве значення під час подальшого розгляду спору в Держпраці чи суді.
Про це інформує Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міськради на своїй сторінці у фейсбук.
Посилання: https://medoc.ua/blog/neshhasni-vipadki-na-virobnictvi-najposhirenishi-mifi-ta-realnist-
